Розсипані полем життя-сторінок
Ми літери в книзі написані кимось.
Потрапити в слово, у часу вінок
Великі, маленькі, підкреслені мчимось.
Як двоє то "ми", стає більше "вони",
Таємне лиш "я" неподільне ніколи.
Без речення, книги не маєм ціни -
У єдності значення, наша основа.
У книзі цій букви важливі усі -
Втрачаємо сенс від загублених в слові.
І образи, зміст у словесній красі,
Здається, ми створимо нові і нові.
Бувають сторінки гіркі та сумні -
І їх прочитавши, не можна забути.
Їх важко читати буває в пітьмі,
Не все, що прочитане є осягнутим.
Ми книга, що сплетена з долей, думок,
З якої не вибереш щось на цитату.
Як пройдене вже не повернеш на крок,
Не можна по іншому все написати.
21.09.2014
