А була ж пора вишнева -
Таємнича і ясна,
Та вже осінь вереснева
Свої дверя відчиня.
Золотиста і багряна,
Стиха, ніби й не вона,
Порядкує поруч з нами,
І ніхто не зупиня.
Нові фарби десь придбала,
Як художник, кольори,
Як господарка прибрала
Огороди і сади.
Розлучилася з птахами
До наступної весни,
Розпрощалися із нами,
Ніби родичі вони.
І в полях, і в огородах,
Знов турботи ожили,
Одійшли озими сходи,
І дощі давно пройшли.
Ліс у роздумах осінніх,
Зажурився, опустів,
Де й ділось квіток цвітіння,
Справжня радість літніх днів.
До побачення Вам, птахи,
Люба ластівко моя,
Не збивайтеся зі шляху,
Прилітайте іздаля.
