Знаєш, я чекаю тебе дуже.
Віриш, розумію, ким ти є?
І мені постійно не байдуже,
Як для тебе ранок настає.
Як під звуки пострілів чекаєш,
Щоб зробити кілька цих світлин.
І щоразу місто залишаєш,
Де нама війни і ти один.
Коли втома й ризик – це потреба,
Коли сам для себе у житті,
Ця війна продовжиться для тебе,
Тільки вже не на моїй землі.
