Тече життя секундами в всесвітній океан,
Проходить ливень спогадів у засуху думок,
Опали золотавістю кривавою слова,
І з ними восени безслідно падає листок,
Я сонними тирасами шукаю свист ночей,
Що зорями вкривають застарілі почуття,
Самотнє раннє сонце ностальгією пече,
І б'є залізним молотом по горщику життя,
Років червона глина не миттєво тріскотить,
Живий вогонь душі не завжди тихо догора,
І хай у океані осінь ця - всього лиш мить,
Для мене це баталій і примирення пора,
В незайманій природі ще немає помилок,
Там ехом долинає і журба, і щирий сміх,
Скрізь пил розчарування і проміння перемог,
Я йду, себе ховаючи за пазуху доріг.
