Пам'ятаєш, я говорила,
що напишу тобі вірша?
(Зовсім не крейдою і не на дошці...)
Так от слухай:
"А знаєш, почерк у нас однаковий...
І у очах зелених твоїх бачу своє відображення!..
А що це було? - Тільки руками
розводжу...
Серце замовкло, а розум не визнає!..
Я молюся про тебе... Вже,
мабуть, дістала Бога:
Чого ще цій поетесі? Хіба їй
замало рим?!
Ми розлетілись - у мене лишивсь твій номер,
Щоб інколи хоч твій голос мене у цій тиші грів...
Мені страшно признатися:
Я к о х а л а..!
Тільки тс-с-с... читай тише,
Моє Щастя заснуло й сопе у спину..." -
Ти торкаєш мого волосся...
Твої жарти, розмова... - Мало!!!
В мене син... І він зветься, як ти, .........!
04.07.14 01.07