Срібний туман підійнявся над лугом,
В мандрах до лісу зорав ранок плугом,
Берег сховав з горизонту навпроти,
Зникли за обрієм чайки-пілоти.
Котиться хвилями і без упину,
Кинув на озеро сиву ряднину.
Ніжиться, пеститься понад водою...
Гуси ґелґочуть в повітрі юрбою.
Губляться качечки у зелень-рясці,
Туляться лебеді, наче у казці.
Мліють в тумані їх серденька вірні,
У пар закоханих душі покірні.
Тішиться в скреготі зверхньо вербиця,
В танці кружляє під нею водиця.
Сіра чаплина у небо зірвалась,
Гілку на дереві аж розхитала...
І полетіла, розправивши крила, —
Мабуть, у них причаїлася сила,
В край, де весною зозуля кувала,
Всім сповістити, що осінь настала! 2014
Дякую з приємністю! 
Чудово! 
я проти, 
нехай осінь трішки запізниться 
