Найбільше б мені хотілось
Навчитись писати красиві вірші.
Та якби щирими вони не здавались
Все одно шкандибають в письмі.
Міняла я техніку у листах,
Читала, вивчала літературу віків.
Та все ж зупинялось як на вустах
З’являлись нові поцілунки чоловіків.
Усе як завжди – я писати старалась,
Та він все змінив – творить перестала.
Храмаючі ритми у мить зупинились.
Напевно, для творчості нова ера настала.
І вже не потрібні посмішки багатьох,
Бо для життя потрібні ми вдвох.
І знову я риму в вірші зіпсувала,
Здається, я просто вночі крепко спала.
