І нехай у душі злива, надворі ж світить сонце,
І нехай не важлива, буду хоч охоронцем,
І нехай не чекаю, і примарно згораю
Та мовчати найкраще на границі краю.
І нехай не сміливість, не ламається серце,
Поселилось навіки там маленьке озерце,
І нехай так не легко та це біль, що зцілить,
Хтось зі мною його тихо й мовчки розділить.
І нехай зараз злива, я навчусь танцювати,
Життя - квітка красива, треба це помічати,
І нехай не чекаю, бо не варта й привіту,
Грішниця в своїм світі просить душу зігріти.
