Опинився у дивному світі
І хто зна як сюди я прийшов
Я дивуюсь усьому щомиті
і безумство своє тут знайшов.
Дивні істоти існують у ньому
Блукають парами безцільно
Шукають двері втраченого дому
Зливаючись у масу божевільних
Мені страшно разом з ними іти
Не знаю що можуть зробити вони
Хочу назад в свою білу кімнату
Де в білому люди люблять мене
Де грають мою неймовірну сонату
І жодна істота вже не дожене.
Не знаю за що я тут опинився
Не знаю за які гріхи жахливі.
Чекати на відповідь життя втомився
Допоки істоти оті щасливі.
Мені страшно разом з ними іти
Не знаю що можуть зробити вони
Що тут я чужий – незаперечний факт
І що ж я в цім світі зробити маю?
Коли ж нарешті настане антракт?
Чи все ж ганебно я так сконаю?
Істоти усі як один запитали:
- Невже ти ще не зрозумів?
Тоді юрбою на мене напали
Та вирватись від них я не зумів
Мені стало добре там де вони
Я захотів далі разом з ними іти.
Зболено 
... 
Хоча з часом привикаєш до здивування)
