Чому, матусю, плачеш ти?
Все буде так, як треба:
Будуть дзвеніть для нас вітри,
Всміхатиметься небо.
Я обіцяю : вийду в люди,
Сім’ю щасливою зроблю,
А ти пишатись мною будеш,
Ти ж знаєш, я тебе люблю.
І брат мій буде гарний хлопчик.
Лиш подивися, адже він
Уже щебече, мов горобчик,
Літає і не бачить стін.
Можливо, часто так буває,
Що вас із батьком сум бере..
Тоді самі себе караєм –
Нам на душі стає так зле…
Коли я бачу твої сльози,
Стає так гірко на душі,
На серці починають грози
Громити всі мої вірші.
Я більш не хочу цього бачить –
Я хочу чути лиш твій сміх,
В очах твоїх не буде плачу,
Засяє посмішка у них!
