писати вірші - то найскаладніша наука,
я іноді і дивуюсь, наскільки складна.
ти платиш сльозами, а то враз спіткає мука,
а іноді й муза така вже буває нудна.
ти ростиш прикметник в своєму гарячім серці,
його омиваєш росою тонкої душі.
аж раптом десь поруч як стукнуть якіїсь дверці,
втрачаєш ту думку, зникають твої вірші.
зі зникненням тих рядків зникнув дух поета,
а муза відкрила двері і тихо пішла.
назад на сьогодні більше немає білета,
накрила мій мозок дика і хижа імла.
писати вірші - то найскаладніша наука,
я іноді і дивуюсь, наскільки складна.
і кожна в моєму житті непроста розлука
мене із рядком хворобливим тісно єдна
