на світанні я раптом прокинусь від різкого болю
не у серці не в почках, і навіть не в голові
обійму міцно-міцно свою невблаганну долю
відкидаючи гордість і настрої вольові
я прокинулась раптом бо знаєте що згадала?
я згадала німе мовчання і серця стук
і так гірко миттєво але й так приємно стало
"не відчуєш щастя-не знаючи тяжких мук"
той цілунок у лоб дивний погляд з-під твоїх віків
вже не тішить по-доброму є тепер тільки сум
від хвороби такої у світі немає ліків
і вакцини нема від важких і бентежних дум
чорно-біла примара за мною давно поглядає
може хоче спасти але може і загубить
знає розум душа навіть серце гаряче знає
із роками печаль уносить шовкова блакить