я могла би народитися у 1927
коли автомобіль ще був забавкою
а людська душа необхідністю
а не навпаки
я могла би носити комкувату помаду
дешеву таку помаду
вона навіть пахла би дешивезною
але дуже мені личила
помада кольору чайних троянд
я могла би цілуватися
на розі найдовшої у місті вулиці
щоб усі це бачили
так роблять лише акторки і схиблені
але не тоді не у сорокових
коли передчуття війни лягало у постіль
зі мною і пильно дивилося
як здіймаються груди на вдиху
я могла би стати домогосподаркою
пити каву із сусідками по вівторках
і не оминати побалакати про чоловіків
тоді чоловіки ще мали чоловічі професії
й імена про них було цікаво балакати
за чашечкою арабіки
якось навіть ніяково
кожен раз я переборювала би ту ніяковість
розчавлювала у долоні як мушлю
маленьку річкову мушлю
такі нічого не коштують
чоловіки люблять нахаб
казала би я
і сусідки згоджувалися
це була не зовсім брехня
адже чоловіки мене любили
я могла би народитися у 1927
але не народилася
можливо це була чиста випадковість
тоді ще зустрічалися випадковості
коли не було протизаплідних пігулок
і презервативів