Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: МОВ ГАРНІ СНИ…. - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Наташа Марос, 19.01.2016 - 15:45
Ці спогади щемні до болю... Ви так смачно володієте словом!!! Браво!!! Я люблю читати такі твори - вони повертають нас у дитинство і молодість... У мене теж є "Марина", "Запахло дощем", "Ма", то ж я Вас розумію і дякую... Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зараз піду, щось почитаю. І дякую за теплі слова.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Завжди Вам рада!
Богданочка, 04.07.2014 - 00:24
Дуже душевно... Так, час нещадний ні до речей, ні до людей... Але добре, що хоч спогади залишаються...
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Богданочко, спогади– це наше багатство, яке завжди з нами. Дякую!
мирика, 03.07.2014 - 08:00
Світлана, до сліз! Дуже метафорично, глибоко, проймає до спинного мозоку... занесла до обраного! Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, мирика! Дуже приємно читати щирі слова. І рада знайомству. Ви мене також зацікавили, то ж ходитиму до Вас в гості. Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В житті всяке буває...
Натаsha, 02.07.2014 - 21:56
Все змило хвилею часу... Так не хочеться відпускати щасливі моменти нашого життя.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А вони відлітають у вирій...
леся квіт, 02.07.2014 - 21:07
Дуже боляче Світланко,напевно не однієї сільської урбанізованої жінки це болюча рана,коли повертаєш в колиску свого дитинства і юності
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І не лише жінки, першими відгукнулись чоловіки, дитинство яких пройшло в селі.Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мила Патарочко, я вже починаю звикати, що нам болить одинаково. Дякую! Владимир Зозуля, 02.07.2014 - 19:26
красиво написали, натурально так...жизненно, о том,что было... и ностальгическая правда жизни, больная правда о том,что есть сегодня. неожиданно окончили этой правдой, контрастно... это зацепило меня, только можно было хлестнуть еще сильней по чувствам, контраст чем резче тем лучше. хорошее стихотворение не замечали Света, чем старше становишься, тем воспоминания печалят больше чем радуют?
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, Володя, за детальный отзыв. Это всегда радует меня, т.к. вижу, насколько Вы внимательно читаете, анализируете. Конечно же грусть растет с каждым годом, соразмерно растущей пропасти, отделяющей настоящее от детства, молодости. Это неизбежно. Но после определенного возраста, достигнув апогея, пойдет на убыль, вместе с угасанием восприятия мира. Это я сужу по дряхлым старикам, которым уже все по барабану. Так что, Володенька, радуйтесь своему возрасту, каждому отпущенному дню, своей силе, светлому разуму и даже тому, что Вы сильно грустите об уходящей молодости. Значит, Вы еще парень – хоть куда! На все 99!!! Я Вас успокоила? Пусть Вас утешит то, что женщинам труднее в десятки раз... Наталя Боднарук, 02.07.2014 - 13:03
До болю знайома картина. Коли їздили до баюусі в село А зарах уже там ніхто не живе І стала пусткою бабусі хата, Де внуки бігали, гуляли босоніж. Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталю, за візит і розуміння.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Оленько, за розуміння і увагу.
Олекса Удайко, 02.07.2014 - 12:26
Ой, серце плаче, як згадаюМоє обідране село, Мою хатину... річку... Раєм те вже не зву... Але ж було... Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так, Олексію Григоровичу, серце плаче... Дякую! Приємно, коли знаходиш щирий відгук, що йде з душі... dovgiy, 02.07.2014 - 12:22
Боже мій! Як це близько і правдиво! Моє село теж переселилось на кладовище. Немає нікого в живих із моїх однолітків. Родичі вимерли, а село стало чуже. Дякую Вам, дуже! Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я щиро вдячна Вам за розуміння! Болюча тема для душі... |
|
|