Сімейний затишок
Бурштиновий захід сонця…
Смаглява жінка вкладає дітей спати. Вночі вона хоче приготувати їжу на завтра.
Маленька Ліза спускається сходами на кухню і бачить: її мати, Двора, стоїть біля плити. Її чоловік, Менахем, підходить до неї.
-У мене є для тебе дещо – ховає він руки за спиною.
-Що? – питає Двора і усміхається. Її очі сяють з цікавості.
-А ти вгадай – усміхається Менахем своєю доброю, щирою усмішкою.
-Не знаю… Кажи! – Двора нетерпляче зминає край фартушка.
-А от що! – Менахем розкриває жменю і дає дружині кілька цукерок.
-Дякую, любий… - жінка усміхається і обіймає чоловіка.
Менахем Мендл працює теслею. Уже півроку він робить меблі на замовлення кондитерського магазину. Аби трохи «зіпсовані» (а насправді іще хорошої якості) солодощі не викидали, він випрошує їх і приносить дружині та дітям. Усі зароблені копійчини йдуть на прогодування родини. Щоранку Двора просить чоловіка не економити і їхати на роботу будь-яким транспортом. Він погоджується, але все одно йде пішки, щоб зекономити…
Двора на замовлення шиє одяг, займається домашнім господарством і виховує дітей.
Ора, Ліза і Хаїм дуже люблять своїх батьків.
Ліза любить зазирати в майстерню до батька, дивитися, як він працює. Тут усе залите світлом, лежить на підлозі стружка і багато дерев’яних трісок… Батько працює в поті чола, засукавши рукава. Він шліфує якусь дощечку. Помічає Лізу і зупиняється, змахує піт із чола. Дівчинка вибігає із майстерні і повертається із кухлем води.
-Дякую… - Менахем п’є із задоволенням. – Вода дуже смачна.
Ліза бере кухоль і сама робить ковток.
-Але тату… Вода звичайна! – дівчинка здивовано дивиться на батька.
-Ні Лізо, вода дуже смачна. Вона особлива. Знаєш чому?
-Ні – чесно зізналася маленька.
-Бо після важкої праці вода найсмачніша. Коли людина працює, для неї усе стає смачнішим.
-Тату… Я сьогодні грала у дворі з Оленкою… Вона сказала, що Ієшуа теж був теслею. Це правда?
-Так, люба. Його навчив батько, Йосип.
-Тату, а чому християни так вшановують Його?
-У них інша віра, сонечко. Хоча насправді – віра одна, бо й Всевишній один. Просто у різних релігіях Він по-різному називається, інакше називаються й різні пророки. У різних релігіях різні постулати, різні погляди на життя, хоча все одно є багато спільного. Ти зрозумієш це, коли підростеш.
Рош а-Шана
На святкування Нового року Менахем робить усім подарунки: для Двори – крісло-качалку, Лізі приносить цукерки і велику грудку цукру, Орі – тканину для сукні, Хаїму дарує цікаву книгу… Діти надзвичайно щасливі отримати такі подарунки.
Свято зустрічають у родинному колі. Двора приготувала запечені яблука з медом, круглий чаллах і пиріг із вишнею.
***
Родина
Ора, найстарша серед дітей, гарна, серйозна дівчинка. Любить навчатися і мріє про велике майбутнє…
Ліза – середня дитина. Пустунка, любить грати з подругами, лазити по деревах, стрибати по калюжах, гризти грудки цукру і прогулювати школу.
Хаїм – добрий, веселий хлопець. Мріє про гарну професію, щоб допомагати батькам…
На шабат Менахем збирає дітей і розповідає їм цікаві історії. Він добра і хороша людина.
Двора обожнює своїх дітей. В дитини пучка заболить – у матері серце.
Діти
Ора і Хаїм ходять до однієї школи. Ліза – до іншої.
Одного ранку мати виряджає дітей на навчання. Ліза йде до школи, але ховається у альтанці і бавиться із лялькою-мотанкою. Так триває кілька тижнів, поки не дізнається Двора…
Лізу покарано. Їй не можна їсти солодощів і грати у дворі. Дівчинка швидко виправляється і знову ходить до школи (хоча й неохоче). Щодня Ора зустрічає її і вони разом ідуть додому.
Хаїм товаришує з різними хлопцями. Вони мріють разом потрапити на старий, покинутий завод…
Менахем дізнається про наміри хлопців і суворо забороняє Хаїму туди йти.
-Які дурниці! Нічого там не станеться! Ми тільки подивитися! – ніяк не вгамовувався хлопець.
-Я сказав ні! Ти не підеш туди ні в якому разі! Я тобі забороняю.
Хаїм засмутився. Вранці усі дізнаються, що хлопці, що пішли на завод – загинули. Їх привалило дошками зі стелі.
Підлітки
Ора щодня повертається із занять однією дорогою. Останнім часом один хлопець постійно ховається біля дерева і спостерігає, як вона йде додому. Дівчина помічає це і їй стає лячно.
У Лізи з’являються кращі подруги: Клавдія, Марія і Катерина. Вони нерозлучні. Одного вечора у саду вони складають клятву, що ніколи не зрадять одна одну і товаришуватимуть все життя.
Хаїм намагається якнайкраще вчитися аби виправдати сподівання батька.
Одного дня хлопець Іван перестріває Ору і робить їй пропозицію. Ора розгублена… Вона зовсім не очікувала цього…
-Я нічого не знаю про тебе… Як же я можу погодитись?
-Я зроблю все для того, щоб ти стала моєю дружиною. – пообіцяв хлопець.
Однак Ора врешті решт відмовила юнакові.
Випробування долі
Наближається голод. У місті немає їжі. Люди намагаються вижити, як можуть. Двора готує їжу дітям з усього, що тільки може знайти… Частіше за все вона обмінює одяг на жменьку борошна, перетирає його із водою і дає дітям…
Ліза голодує. Вона так важко переносить голод, що її підгодовує жінка із сусіднього будинку. Вона щодня виносить їй тарілку супу.
Голод посилюється… Ліза стає свідком того, як вчителька у школі ділиться своїм бутербродом із учнями…
На вулицях з’являється багато померлих…
Одного дня Двора повертається додому (вона відносила одне з не багатьох тепер замовлень одягу). На неї нападає голодний чоловік. Його очі налиті кров’ю, він вимагає віддати йому їжу. Двора каже, що в неї нічого немає… Чоловік б’є її. Двора заточилася і впала поряд із померлою жінкою…
…Коли вона опритомніла, то побачила, що лежить на землі поряд із трупом… Вулицями снували голодні люди. Всюди було чутно стогін і крики… Двора дуже злякалася. Вона намагається якомога швидше дістатися додому… Її переслідують голодуючі…
Побачене накладає відбиток на усе її подальше життя. Двора вже не зможе бути такою, як раніше…
Жінка повертається додому і довго плаче в обіймах Менахема… Діти намагаються заснути, але їм не вдається склепити очі. Чоловік втішає дружину… Він вже деякий час не підводиться з ліжка – опух від голоду.
Незабаром він помирає…
Війна
Ходять чутки, що незабаром розпочнеться війна. Хаїм іде добровольцем. Ору відправляють разом із колективом заводу, де вона працює, у Водкінськ.
Двору і Лізу евакуйовано на Урал. Аби вижити вони копають гнилу картоплю і з того живуть.
Незабаром приходить лист від Хаїма. «Їду захищати рідний Київ » - назву міста було зафарбовано до дірки, певно, щоб вороги не дізналися про наміри нашого війська.
Трикутник
Одного ранку Ліза вбігла до хати надзвичайно щаслива. У руках вона тримала лист-трикутник.
-Мамо! Ми отримали ще одного листа від Хаїма!
-Так швидко? Щось у мене погане передчуття… Читай скоріше…
Ліза відкриває листа і читає, що Хаїм загинув під час форсування Дніпра…
-Це… похоронка… - каже Двора і непритомніє…
-Не може бути… Ні… - розридалася Ліза.
Вона більше ніколи не побачить рідного брата і буде щороку приносити квіти на могилу невідомого солдата.
Красуня
На Уралі в Лізу закохується голова колгоспу та пропонує їй руку і серце. Але дівчина відмовляє йому.
Незабаром Двора отримує листа від Ори, де зазначається, що вона вийшла заміж.
Трохи згодом, ближче до кінця війни Двора і Ліза повертаються до Києва… Місто зруйноване війною… Всюди згарища… Але люди настроєні рішуче.
Через кілька днів приїжджає й Ора із чоловіком Михайлом. Родина живе у землянці. Незабаром їм вдається переїхати в невеличку вцілілу квартиру.
Одного дня Ліза, як завжди, працювала на заводі – шила рукавички. За обідом до її столика підсів симпатичний чоловік – Василь. Ліза посміхнулася. Раптом чоловіка хтось покликав… Він попросив дівчину залишитись, бо він скоро повернеться. Яким же було його здивування, коли, повернувшись за годину, він побачив, що Ліза все ще сидить за їхнім столиком…
-Що ти тут робиш? У столовій вже нікого немає…
-Я стерегла ваш суп… Подумала, що його хтось з’їсть, а ви будете голодним…
Тієї хвилини Василь зрозумів наскільки Ліза хороша людина…
-Як вас звуть, красуню? – усміхнувся хлопець.
-Ріта – пожартувала дівчина. Але Василь їй повірив…
За декілька днів Василь прийшов до Лізи додому. Вона як раз мила підлогу…
-Як ти дізнався, де я живу? – здивувалась дівчина.
-Я прийшов аби одружитися із тобою, Лізо.
-…І звідки ти дізнався моє ім’я?
-Скажи, чому ти назвалася Рітою?
-Я просто бачила в кінотеатрі індійський фільм… - усміхнулась дівчина.
-Сьогодні ми йдемо реєструвати шлюб! – заявив Василь. Узяв Лізу за руку, її паспорт і попрямував до дверей.
-Лізо стій! Не роби цього! Зупинись! Ти ж нічого не знаєш про нього! – кричали мати і сестра Лізи.
Поряд із будинком стояв Гірш – хлопець років 25-ти і… гірко плакав.
-Не роби цього! Виходь за мене! Ми будемо найщасливішими! Я кохаю тебе понад усе на світі!
Але Ліза вже зробила свій вибір.
Щаслива бабуся
В Ори народився хлопчик, якого назвали Шай – «Подарунок».
Ліза народила трьох дітей – Любу, Олександра і Валерія.
Двора обожнювала онуків! Старість вона доживала у невеликій квартирці, вишивала подушечки і картини хрестиком і безмежно сумувала за Менахемом.
Тяжко захворівши, вона потрапила у лікарню, де, незабаром, і померла…
Того ж дня, коли Ліза йшла додому з роботи, їй під ноги впала біла пір’їнка.
Певно янгол пролітав…
2011 - 2014 р.
ID:
508365
Рубрика: Проза
дата надходження: 30.06.2014 11:52:26
© дата внесення змiн: 30.06.2014 11:52:26
автор: Sereniti_Flawia
Вкажіть причину вашої скарги
|
