Я вільний в виборі роботи
Вдягаю речі на свій смак
Мої проблеми і турботи
Вас не стосуються ніяк
Я їм все те, що до вподоби
І п'ю все те, що хочу я
І роблю сам собі погоду
Бо моя доля лиш моя
Я слухаю лиш ті поради
Які я забажаю сам
І доки я собі господар
Хай буде лячно ворогам
Ніхто примусити не зможе
Піти туди, куди не йду
І не примусить розшукати
Речей, яких я не знайду
Ніхто думки свої не стане
Мені нав’язувати вже
А як почне – то перестане
Тому, що вільний я уже
Від тих лукавих і брехливих
Думок, речей, переконань
Я в вирі днів моїх бурхливих
Набрався досвіду і знань
Набрався віри і терпіння
Що надихають кожен час
Коли ж настане розуміння?
Коли переконаю Вас?
Що Ваша думка над важлива
Що Ви – господарі життя
Ви косарі своєї ниви
Ви королі свого буття
Не треба слухати нікого
На їхніх кораблях плисти
Тоді не вийде з нас нічого
І не дійдемо до мети
Підем по стежці, що у тернах
І розіб’ємо ноги в кров
Дійдемо до мети напевно
І вирвемось з чужих оков
Душа невільника проснеться
Почують голос кріпаків
Дамоклів меч тоді здійметься
Над головами ворогів
Не бійтеся в житті нічого
Бо в серці віра і життя
Не треба нам життя чужого
Бо з нами Бог, сім'я, земля…
Велике Вам дякую
Доречі вірш цей я написав найкращому другові на день народження. І скільки в житті я бачив зрад, а ця людина досі поруч. Єдиний, хто телефонує не зважаючи на відстань