Могутній дух у тобі запалав,
В твоїй душі прокинулась Вкраїна,
Ти матір’ю її все називав,
Плекав її, немов свою дитину.
Ти вийшов із народу, з котрим жив,
Навчивши нас любити Батьківщину.
Любити як і ти, ізо всіх сил,
Любить її до скону, до загину!
Ти бачив, як жахливо жили ми,
Та і тобі не краще нас жилося.
Ще замолоду образ сивини
Прикрасив твоє лагідне волосся.
Ти згадував козацькії походи,
Синами гайдамаків називав,
І цінував ти материнську вроду,
Котрої сам дитиною не знав.
Живеш ти у портретах, у віршах,
Легендою живеш тепер на світі.
У наших ти живеш серцях,
В твоєму «Сні», у твому «Заповіті».
Вміння берегти вдячну пам'ять--благородна риса.
