Десять днів, а ти уже гуляєш.
Десять днів, а ти без мене йдеш.
Трубку телефону відключаєш.
Ти не бачиш вірності і меж.
Пекло є. І зараз серед нього,
У вогні горить якийсь Батар.
Скільки ж я зробив для тебе всього,
Щоб мене ти кинула в Тартар?
Годі, досить, більше вже не хочу!
Мать твою, якої це біди?!
Гордість власну по землі волочу,
Щоб тобі доправити води.
Скільки б раз мені не рвали серце,
Знай, що ти найгірше розсікла.
Пий, облудна, крові це озерце.
Можеш не виймати вже ікла!
