Помер один, а завтра інший.
Не буде гірше думали вони,
І чо́му все це завдяки?
Колись були роки страшніші.
Німецький інструмент музичний
Купив дідусь давно.
На ньому напис був величний.
Для нього було все одно.
Сидів і грав тривожні ноти,
Записував у зошит цілий час,
Старий не мав тоді роботи,
Старався все життя для нас!
Помер дідусь, закінчивши роботу,
Останній раз загравши твір.
Чомусь, не було, ні скорботи,
Ні в інструменті цьому «дір».
Залишили старого там в кімнаті.
Ніхто до нього не прийшов.
Ніхто не міг про нього знати.
Ніколи б діда не знайшов.
Пройшов ще час – чотири роки
І піаніно продалось.
Під кришкою знайшлися ноти,
Що, мабуть, радістю здалось.
І прозвучали ноти вдруге,
Вже інший чоловік
Відчув оту страшну напругу.
Прожив короткий вік…
І знов ніхто не знав
Де дівся, що так довго вже нема.
Ніхто не знає де пропав.
Смертельна друга вже весна…
Купив його сьогодні на роботі.
Одразу щось зіграти захотів.
Під кришкою побачив ноти.
Двадцятий раз вони звучали.
Ніхто не знав про них,
А я упав й про мене не згадали.
Думок не було більше злих.
