Романтику, пригод шукач
І безталання вічний син.
Хоч як не соромно, ти плач,
Чужих не звідавши країн.
Все пада, вислизає з рук
До ближнього нема довіря.
Огидний, чорний, злий павук
Уп’явся мертво у сузіря.
Йому сподобались Ваги,
Для них так легко плести сіть.
Зіяє пустка навкруги,
Не зацвіте весною віть.
Романтику, шукач пригод,
Наївний мрійник милий,
По тілу топчеться народ,
Від скрути здичавілий.
Зростає сумнівів клубок
І романтизму кане час.
Заплачмо ж щиро, хоч разок,
Хто там помітить, друже, нас.
