А як же це вона?
Я сам в кімнаті замку,
І десь гуде луна,
Летить туди до ранку.
А поки те́мінь на дворі,
Чорти летять попід землею,
І долітають до зорі
На зоряно святу алею.
Це все у мене в голові.
Я розум вбив лиш тільки нею.
Я бачу постаті нові.
Їх плутаю із рідною сім'єю.
Дивіться люди, як вона
Зробила з хлопчика каліку.
І там стоятиме труна,
Стоятиме й вона довіку.
Тепер пуста кімната в замку,
Що там сидів я сам,
Сидів до ранку,
І залишив послання вам.
Останнє то послання перед смертю...
