Ще зі вчора надворі дощі,
Вже сьогодні приховане сонце,
І земля під ногами бринчить,
Сивий птах зазира у віконце.
Його очі пронизують суть,
Його пісня знебарвлює будні
В нього пір'я від крові блищить.
Сивина перемішана з брудом,
Старісь зовсім не варта життя,
В птаха крила обрізані людом,
Ним же, грішним, побите життя.
Я запитую в птаха, навіщо
Ти навідав мене уночі,
Птах сказав, щоб життя залишить,
Передати мені ключі,
Я не встигла спитати за що,
І від чого були ті ключі,
Знову дощ за вікном періщив,
В тиші голос почувся: мовчи...
