Не та стала Україна
І не тії люди,
Той плює на землю рідну,
І той якось блудить.
Там до храму строять брами,
Що за храм дорожчі
Україна вже не з нами
Звідси й кожної ночі.
Там дорога йде без Бога,
Чи бог їх не тримає,
І всі хочуть перемоги,
Жертви ллють без краю.
Жертви ллють а вони йдуть
І усе по гроші
Й ніхто не скаже «Не забудь,
Що і ми хороші».
Такою стала Україна,
Такою на частини б’ють,
Бо іншою стала сама людина,
Та всі з цим легко так живуть.
І не звертають ні до кого,
Ні до себе, ні до друга,
І ні до Господа свого Бога,
Заплутались усі у плутнях.
