Є такий період, коли за вікном рання осінь, чи вже тепла весна, а небо вкрите густою пеленою сірих, темно-синіх могутніх дощових хмар. Саме тоді я полюбляю натягти зручне не промокаюче взуття, приємний теплий одяг, взяти з собою парасольку й прогулятись під рясним дощиком, вдихаючи свіже прохолодне повітря. Так приємно іноді підставити обличчя прозорим капелькам та відчути легкість думок, свіжість і чистоту в голові. Я дуже люблю шарудіти листям восени (звісно якщо немає того жахливого болота), гуляти парком, спостерігати яскравий контраст, коли ще не всі дерева прийняли золоте вбрання і вони відчайдушно, до останнього листочка тримаються за літо, яке так швидко пролетіло... Люблю спостерігати, як на весні буквально на очах піднімається трава, бубнявіють бруньки, розпускаються квіти, листя, природа розпускає свої шатри й прокидається від довгого сну.
І як приємно зайти в якусь крамничку чи маленьку кав’ярню, замовити собі щось зігріваюче, витягти книгу чи блокнот, і відлетіти на своїх думках далеко від реальності.
Або ж провести цей непогожий день вдома за переглядом нових цікавих фільмів, насолоджуючись різними смаколиками та попиваючи гарячий чай чи каву (обов’язково з корицею). Ідеально, якщо в дому буде тихо та спокійно, в такі моменти важливо, щоб було тепло та комфортно. Тому бажано закутатись в ковдру аби відчуття повного щастя ніжно огорнуло душу.
Я дуже люблю слухати заспокійливу мелодію дощу, люблю спостерігати за грозою, коли віти дерев схвильовано коливаються в різні сторони, а різкі краплі розбиваються об сірий асфальт, наповнюючи де-не-де ямки водою, утворюючи калюжі.
Кожна погода має свій шарм та особливість, просто варто навчитись бачити приємне в усьому:)
