…Ми чи ви?
Ми це скіфи оті орачі,
що жили край Дністра й Борисфена.
І майстри, що кували мечі,
Боронили цю землю-терени.
Ми збирались в далекий похід:
і поразки були й перемоги.
Досить часто нас змінював світ,
та пливли за Дніпровські пороги.
Хоч Перун потонув назавжди
і на капищі все погоріло.
Ми традиції все ж берегли,
як незламну свою Божу віру.
Хто такі, ми питали себе
коли в лаві стояли пліч о пліч.
Коли небо от диму рябе,
і не знали чекати де поміч.
Та не скорені сила і дух -
Ми знамена ці несли віками.
Хто є справжній нам ворог чи друг
згодом бачили тут під зірками.
Де козацька і слава й пісні,
де є воля над степом як море.
Тут козак захищав на війні
України безкрайні простори.
Як єдина родина, сім'я -
Цей рушник, вишивали ми долю.
Під весняні пісні солов’я
працювали невтомно ми в полі.
Ми це Русь і Козацька земля
(нехай згине, хто має ще сумнів).
Нашу мову, свободу, ім’я
не дамо більш паплюжити дурням.
Берегиня завжди берегла,
коли йшли ми до щастя роками.
Хоч земля і горіла до дотла,
Ми залишились неньки синами…
03.2014