Є заповітна в близькості людей межа (За мотивами вірша А. Ахматової)
Есть в близости людей заветная черта,
Её не перейти влюблённости и страсти, -
Пусть в жуткой тишине сливаются уста
И сердце рвётся от любви на части.
И дружба здесь бессильна, и года
Высокого и огненного счастья,
Когда душа свободна и чужда
Медлительной истоме сладострастья.
Стремящиеся к ней безумны, а её
Достигшие - поражены тоскою...
Теперь ты понял, отчего моё
Не бьётся сердце под твоей рукою.
_ * _
Є заповітна в близькості людей межа,
Яку закоханність не перейдЕ чи пристрасть, -
В жахливій тиші хай зливаються вуста
І серце почуття в шматочки знищать.
І дружба тут безсила, і літа
Високого й палкого диво-щастя,
Коли душа і вільна, і чужа
Сповільненій знемозі любострасття.
І лиш безумці прагнуть, щоб пізнать її,
Хто досягнув - уражені журбою...
Тепер ти зрозумів чуття мої,
Моє не б"ється серце під твоєй рукою.