Рожево-білі пелюстки тремтять переді мною на відстані витягнутої руки. Прохолодний вітер, повільно роздуває полум'я моїх почуттів, яке поки лишень тліє.
Як спокійно.....Тихо...Весна.
Таке відчуття, неначе твоя душа, разом з повітрям, відсилає всі зимові тривоги подалі. Здається, неначе в тебе вливається нове життя і ти готова до всього, що зустрінеться на твоєму шляху.
Зовсім скоро можна буде вдихнути тепле, насичене запахом трав, весняне повітря і почати жити...знову.
