на кордоні зими розливається з снігом минуле,
і ніхто не впізнає вчорашнє своє поле бою.
хай у спогадів присмак усе ще гіркий як в пігулок,
та воно не болить мені більше, коли я з тобою.
подивись у вікно: там вкривається місто туманом –
в цьому сірому світі не буде ні болю, ні зради,
і затихнуть дощі, зацвітуть сніжно-білі каштани….
ця весна ніби шанс все з нової сторінки почати.
я, заплющивши очі, вдихаю тебе, мов повітря,
і не треба скарбів, чи зірок назбирати із неба.
якщо в мене є ти – я, повір, найбагатша у світі.
коли в мене є ти, мені більше нічого не треба.
