Кліп Олексія Тичка
Знов розквітли сади, загуділи хрущі,
Пелюсткова знялась хуртовина,
Ми тепер, як тоді, цілувались в ночі,
Хоч вже мали дорослого сина…
Ніжно гнав вітерець пелюстки до очей,
Зорі стиха летіли й моргали,
Я легенько торкнувся коханих плечей,
А вуста поцілунку жадали…
Соловейко виводив своє «тьох» та «тьох»,
Пахло вишнею пишне волосся
І ця зоряна ніч наповняла нас двох,
Солов’їним п’янким стоголоссям.
Ми щасливі були, як в юначі роки,
Вмить забулись роки і болячки,
Твої руки, кохана, я притис до щоки
І забилося серце гаряче!
Доброго дня Віталіє! Нарешті прослухала запис твору "Знов розквітли сади". Мелодію уявляла дещо іншою, накшталт музики до пісні "Час рікою пливе". Ваш твір заколисує. Це,на мою думку, плюс та мінус одночасно, адже трохи не вистачає розвитку та емоційного сплеску, який я відчула, коли читала вірш. Дана думка суб'єктивна, а критикувати не маю права, бо сама не записала б жодного такту.
Дуже сподобалась мелодія до віршу про батьківство. Чекатиму нових творів.
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
