|
Ну,мам…пробач,що на очах сльоза,
Пробач,що не відповідаю…
Ти знаєш?...я на небесах….
Рідненька…за тобою наглядаю!
Ну,мам…пробач,що не з тобою,
Пробач,що не побачу сивину…
Повинен був пожертвувать собою.
І доки живеш ти – доти і я живу!
Я буду ранком променем будити,
І колискову листям протремчу…
Я буду,мамо,в сон твій приходити,
І на подвір’я птахом прилечу.
Ти знай,матусю,хоч я у землі,
І хоч ти бачила,як мене ховали,
Але моя душа живе в теплі,
Смертельні кулі іі не розірвали.
Я буду,мамо,жити!Приглядайсь…
Я може вкрию снігом твої коси…
І коли упаде дощ – ти не ховайсь,
Я тихо ляжу на ранкові роси…
***
Якщо побачиш часом біля дому
Одного разу скривдженого пса…
Будь ласка,ти впусти його додому…
То може в гості прийду я…
Такий нещасний,долею нелюбий,
Увесь до нитки мокрий,до душі…
Прийду до тебе,і,зціпивши зуби,
Пригорнуся,відчувши рідний дотик на собі…
Я може схочу щось тобі сказати,
Але не зможу,і тому змовчу…
Я не зумів,мамусю, рани зализати,
І ти побачиш на очах сльозу…
І може не одразу ти впізнаєш,
Бо вигляд мій колишнім вже не буде.
Та рідні очі,мамо, не сховаєш,
І твоє серце їх вже не забуде.
***
Нехай ще пройде час…попрошу Бога,
Щоб мою душу Він на Землю поселив -
Тоді на рідну я вернусь дорогу!!!
Я буду вічно,мамо,із тобою жив!
Я постараюся,мамусю,приходити…
Вітром,птахом чи листком калини,
і доки живеш ти – доти я буду жити,
За тебе,мамо, і за волю Украіни!
ID:
487514
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 22.03.2014 19:08:15
© дата внесення змiн: 22.03.2014 19:08:15
автор: ColdSoul22
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дуже зворушливо, але це страшно матерям жити після смерті дітей. Це не правільно 
