Я програв. Не вперше, але найболючіше.
Я не зміг. І навряд чи зможу колись.
Але знаєте, що тут найколючіше?
Що від цього я сам не змінивсь.
Що вже рік я слухняно батрачив,
Хоч не завжди хотілось мені.
Що ніхто це усе не побачив.
Що помітно лиш програш всім мій.
Я псував свою вільну годину,
Я витримував смішки людей.
І для чого? Щоб зараз у спину
Тільки чути: «Щось ніякий ти, геть»?
Я програв. Навіть натяку на перемогу
В моїх діях ніде не було.
Я прохав, я молився до Бога.
Та крутили мене. Знов і знов.
І вночі диво-дивне творилось,
Я найкращим був уві сні.
Та воно, бач, інакше зробилось.
Не судилось подолати мені.
