Дійові особи:
- два малолітні, але дуже амбіційні брати Пуцик і Юсик (дозволяється змінювати імена і персонажі разом зі зміною прим-артистів, що грають їх ролі),
- голос за кадром,
- кі́птява від газу (на очах у дійових осіб).
- газ ( товар, можна змінювати в залежності від геополітичних потреб)
Голос за кадром:
«Газ. Відомо нам тепе́р,
стратегічний наш партне́р
і колишній страший брат,
шле з Сургуту акурат.
Чи з Туркмену, чи з ана́лу,
Нам - аби́ ся продава́ло.
Світ купу́є весь за гро́ші.
Ці́ни ри́нкові, хоро́ші.
Дав зелений - взяв това́р,
Нам тепло́ і вам нава́р.
Інові́рець, чи холу́й,
Чи солідний хи́трий шах,
Приціня́йся, гріш дава́й
І това́ра забира́й.
Але путоло́бий пан
В геополіти́чний план
Газ узя́вся записа́ти
І умови диктува́ти.»
Пуцик:
“Хочеш га́зу брате ми́лий
По ціні, щоб не свербіло,
Що́би вічно буть рідне́ю
Із московською сватне́ю?
Ти в Європу зад наста́в,
“Твьордий знак” в абе́тку встав,
І звича́йно нам віддай
сконно наш - татарський край.
Брат! Для дружби тре́ба нам
Все діли́ти “пополам”.
Схід - відда́й, а За́хід, знай,
Нам не шко́да – залиша́й.
Й ще. Щоби́ комфортно жи́ли
Руськомовні на́ші ми́лі
І на За́ході мабу́ть,
Ти про НАТО, брат – забу́дь.
Не диви́сь, що бра́ві на́ші
Ра́зом з НАТО то́чать ка́ші.
Це для миру й на добро́,
Ви ж лише́нь - щоб нам на зло.
Наш експе́рт - Ветро́ва На́та -
Скаже вам, як бу́ти з НАТО,
З ким вжива́ти, з ким не пи́ти,
Й взагалі́, як треба жи́ти.
Севастополь – Руска сла́ва,
Там наш флот неха́й попла́ва.
Ох і дру́жно заживе́м
І, дасть Бог, не нападе́м.
І оце іще. Євро́па.
Там же ж зараз про́сто тя́жко.
Ну а ви чому́сь прете́.
Наших пільг не берете́.
Глянь на схід, які просто́ри.
Ліс і тундра, сні́жні го́ри.
Ми гото́ві вас прийня́ть,
Щоб ви жили «хорошо́».
Пригадай! Буржу́їв гна́ли,
Вас з під ні́мців визволя́ли.
Та й банди́тів ва́ших би́ли.
Ми ж вас завше борони́ли!
Що́би українця-бра́та
У біді́ не залиша́ти,
Ми у вас лиши́лись жи́ти
І від зла відгороди́ти.
Від неща́стя і него́ди,
Буржуа́зної поро́ди,
Від хохлу́шок ваших злих,
І від ри́жих зайд лихи́х.
Від УПІ́стів і банде́рів,
І від по́льських мароде́рів,
Від У ПА́ і від УН СО́
У ЕН А́, ЕН У, У ВО…
А тепер ви, на біду́,
Йде́те в США на поводу́.
Ми ж вам ві́рний шлях ука́жем.
Дру́жбу но́вую завя́жем.
Еконо́міку напра́вим
І контро́ль над всім поста́вим,
Наш, слов’янський, не чужи́й,
Рі́дний, се́рцю дороги́й.
Ну а мо́ва, що за „вздор”,
Нею чи́ниться „роздо́р”,
Популя́рності нема́є,
Ще й “могу́чий” утиска́є.
Українці пречудо́вні -
Рускомо́вні, укромо́вні,
Де б не жи́ли, не росли́
Всі вони́ для нас вкраїнці.
Ви не згідні? Ми не ла́єм.
Газ? Пода́чу припиня́єм!
Тру́би вже довкі́ль ладу́єм,
Сві́чки, дро́ва пропону́єм."
................................................................................
Юсик:
“Щи́ро вдячні, ру́сий брате!
І низьки́й уклі́н відда́ти,
Хо́чем, ре́вно, за пора́ду,
Тільки пе́редом до за́ду.
На́ше немовля́ «догна́ло»,
Що пів сві́та вам зама́ло.
Шовіні́зм, пиха́та міць,
Федеральна царомі́ць,
і захла́нність по́над мі́ру,
і усе - зара́ди "ми́ру".
Від Брита́ньї до тайги́
Всю́ди ба́нди, вороги́.
Хоч ти кіл теши́ на ло́бі
про́ти ру́скіх - вже в утро́бі
ді́ти при́мусу до ми́ру
із кавка́зької кварти́ри
на́гло ску́бають щодня́
двоголо́ве орленя́.
Та й нема де пра́вди ді́ти -
ги́нуть безневи́нні ді́ти
і без кра́ю, і кінця́
демокра́тія оця́.
Так вже в не́бі розписа́ли,
що нам зе́млю до́бру да́ли.
Ну і ваші не дріма́ли -
укрупня́ли , розширя́ли.
Ко́мі, мордва́, чу́кчі, ха́ни
ни́ні ста́ли росія́ни.
Чи з подя́ки, чи од кро́ві,
ві́рні ца́рському орло́ві,
а вкраїнці, ну нія́к
не прийму́ть двули́кий знак.
Бо не мі́кро- ми, не ма́ло-
наплоди́лося чима́ло
і здобу́вши до́сить сла́ви
доросли́ і до держа́ви.
Бо в нас во́ля мі́цно ши́та,
щи́ро вірою прикри́та,
в жи́лах му́жніх кров прада́вня,
у серця́х звитя́га сла́вна,
у оча́х свобо́ди блиск,
не зляка́є вра́жий тиск.
Із трипільської культу́ри,
із козацької нату́ри,
із банде́рівських звитя́г
зшитий Український стяг.
Ми ж, допір, народ терпля́чий
і дале́ко не леда́чий -
допече́ хто - грю́кнем так,
що злети́ть дводзьобий знак,
дру́жньо ха́мів розмете́м
і у тундрі проростем.
А тепер, щоб ми́рно жи́ти
треба плі́дно ся труди́ти,
а не підло догоджа́ти,
чи покі́рно плазува́ти.
Бо брата́ння - це рівня́,
віра, ві́дданість щодня́,
безкори́сна допомо́га,
спільна до добра́ доро́га.
Не втруча́ння і не ла́йки,
не “закру́чування га́йки”,
не пала́шик за спино́ю,
не спітні́лою руко́ю.
Не клятьба́ про ві́чно ра́зом,
а пова́га, без обра́зи,
самобу́тности і че́сти
щира данина́, без ле́сти.
Де брате́рство - там нема́є:
то даю́, то забира́ю,
безогля́дний інтере́с,
ви́года, вправни́й проце́с.
Блокува́ння і погро́зи,
еконо́міці загро́зи,
видворя́ння, недові́ра,
абсолю́тна вла́сна мі́ра.
Гро́ші взяв – това́р відда́в,
Тут нема́є бра́тських справ.
І іще, маленьку фразу:
«Вас поморить сморід газу».
(далі буде)
06/2008 p.
ID:
484599
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 09.03.2014 18:36:52
© дата внесення змiн: 25.03.2014 13:22:42
автор: Андрій Чернівець
Вкажіть причину вашої скарги
|
