****
Тремтять руки...Я не можу....Я тут більше не можу...Нічого не роблю...Навіть не пишу тобі листів,бо нічого писати....Краще б я втратив розум,але не тебе,не тебе... відрікся від усього: від своїх книг,від ескізів,прогнав з душі Ерато,промінявши її на Мельпомену...Хіба ж не причинний?Божевільний,безталанний і нікчемний...
Мені так тебе не вистачає...Якби ти тільки знала...Чого варті мої поривання без тебе?Ні крил...ні неба....пустка!
Я тільки зараз по -справжньому зрозумів,як ми рідко говоримо близьким людям про свої почуття,зате щоденно розсипаємось в компліментах перед людьми чужими і нам байдужими...
ЛЮБЛЮ тебе,моя найбільша слабкосте!Чесно.Дуже.
P.S Не дай мені Господи зійти з розуму і вмерти від недостатності любови.
Пітьма.Пітьмою.Темрява.В пітьмі.
Сублімація розпачу і безнадії.
****
Місто лежало у нього під ногами...Те місто,яке він не просто любив а обожнював,яке леліяв і розбудовував в міру сил своїх і носив у серці як оберіг...як ладанку...Ладанку?Де він чув то слово?А,напевно то батько розповідав...Він розповідав Борвієві про людей які носять грудях хрестики вірують у Ісуса Назорея,
за гріхи людські розп*ятого...
Батько каже що то все візантійська потолоч,хоче розхитати Русь от і понаприносила тут своїх божеств,навзамін нашого воску і меду,вкупі з ведмежами шкурами.
"Вовки сину і є вовки,якому б богу не кланялися...Не токмо гречини,але й булгари,печеніги,половці та ще бозна яка пошесть прагне зцапати Русь,немов то перепілка дурна,а не земля гідна і славна,що має свій корінь,віру давню і меч гострий...Вони небораки і досі напевно думають що у нас тут неотесані гречкосії живуть,які тільки й знають що землю шкрябати і з жонами любитися...Хоч ми не раз їх вчили шанувати отчину нашу і був би я молодший я б і сам пришпилив на царгородських воротах ще один щит...Та вже старий сину,нездужаю,мусиш ти вмісто мене послужити землиці Руській.Старий замовк на хвилю і затим повторив:
"Стережись вовків,сину,не бійся,не тікай ніколи,але остерігайся та й вовчиць також....Бо ніколи не знаєш яка твар тобі зуби може показати-завершив він.
Потому я довго не міг заснути....
Я думав,невже моя Данка,також вовчиця,бо сповідує віру еллінську,а не нашу предківську?Батько зі старим Дорошем навіть хотіли пошлюбити з Божеданкою...Але то давно було ще коли всі у давній вірі,тепер Дорош і всі його кревні -ревні християни,як і всі ближні нашої старої княгині...
Тепер у нас з моєю пташкою різне небо і боги різні,яким не поясниш що любов не вибирає...як я буду один у Вирії?Покинутим журавлем відлученим від отчого дому,від її очей схожих на зорі небесні,на море,яке нікому не під силу вичерпати...
****
-Вставай,Бендж,вставай!Монголи спалили Київ!Я бачив сон!-розпачливо кричав містер Джеймсон,тормосячи Вербича за плече.
-Невже?А може печеніги чи половці?Минулого разу вам снилось зруйнування Запорозької Січі і Григорій Сковорода!Хто наступний Хмельницький,Мазепа,Орлик?Чи мо із наших нинішних вельмож?
-Не смійся,хлопче,мої сни завжди збувалися!
-Ага.Особливо щодо подій,які відбулися хтозна скільки років тому.Я одного не розумію звідки у вас- сивого мудрого ірландця стільки слов*янщини в голові?
-У всьому винен один із моїх предків-відповів старий.-Досхочу напившись лиха на Батьківщині,забився десь аж під Карпати,попередньо зачепившись там за якусь молодицю.
-Авжеж,ненароком.-лукаво зауважив Бендж.-Ви ірландці завжди знайдете собі якусь болячку на голову...
-Зрештою як і ви русини.-не розгубився дідуган.
І вони обидва чи не вперше за станній час від душі посміялися.
*Ерато і Мельпомена-у еллінській міфології-музи поезії і трагедії відповідно.
**Вирієм-давні слов*яни називали рай.
спасибі,то тішить) 
