Ти кличеш з пам'яті про нього спогади.
Вони приходять мов в туман загорнуті.
У них немає змісту ані логіки...
Лиш тільки серце шаленіє потайки.
Омани, міражі у межах твого простору
Лишаються позаду, давно життям подолані.
Нічого не спиняє запалу твого пошуку.
Та все ж, твій світ зупиниться в одній його долоні.
І, хоч, ота любов не ділиться надвоє,
Бо тільки ти складаєш їй земний поклін.
Та все це - чергова розправа долі,
В яку потрапила вже ти, де, може, буде він.
