"..Колись, ти запитаєш, що більше всього я любила :
тебе, як еталон краси і сили, чи твою пику, повну блідої фальші і сигаретного їдкого диму ?
Я відповім не просто. Я сяду на коліна, і засуну твою цигарку в глиб твоєї ротової порожнини.
Ти задихнешся, милий. Ти впадеш додолу, а я піду,
усміхаючись,
із словами, повторюючи іх знову і знову.. "
Ми стоїмо. Ми знайомимось. Ми обираємо.
З кимось цілуємось, а з кимось просто розважаємось.
Когось готові ми закидати словами, а комусь не скажемо й "привіт" біля зупинки на вокзалі.
Хтось запав у душу своїми словами, а від когось тошнить як після дешевої реклами.
Реклама "Корони" - обгортка яскрава, малюнок прекрасний, а форма - ідеала.
А всередині - смак гіркоти, смак тривоги і не бажання скуштувати її ні сьогодні, ні завтра в холодні морози і ні
в хвилини страждання..
Солодкий, тяне до нього кожного ранку, готова вночі заради нього вставати, готова час свій йому віддавати, але якщо кожен день, якщо дуже багато, то колись цей шоколад обов*язково стане не вартим. надоїсть, не захочеш, бо смак як у всіх.
забажаєш нового, з новими смаками, з новими словами, назвами та іменами..
Хтось змінив твої думки і погляди днів так за три, а хтось пішов, закривши двері, викресливши слова всі,
крім " більше не кури."
Ми куримо , якщо нам погано.
Коли нам добре, ми викурюємо теж немало.
Ми куримо після пристрасної ночі, після кави зранку і після напруженого тижня на роботі .
Ми куримо, коли боїмось .. Боїмось нове почати, боїмось забути про старе і знову навчитися кохати.
МИ куримо, бо нам здається, що загояться всі рани, нам здається, що цигарка змінить життя недосконале.
Куріння убиває. Скорочує життя. Одна цигарка вдень і смерть твоя близька.
Але ж ми кохаємо. До нестями. І це кохання вбиває більше , чим цигарка після кави..
З кимось ми одружуємось, а з кимось ми спимо. І якщо це одна людина, то нам дуже пощастило.
Якщо ми знайши того, з ким можемо і спати, і говорити ночами, і пити вечорами - то варто, варто бути разом. варто прожити довге життя. бо краще - ж не буде. ніколи не бува.
Ми починаємо стосунки, ми починаємо кохання.
Ми обіцяємо любити і поважати, у горі бути рзаом і в щасті обіймати. Дітей не розділяти, не плакати , не вбивати, а потім нас хочеться просто погуляти..
Ми повертаємо з дороги, ми хочемо на ліво. Туди, де шоколадом дешевим змащена стежина.
Ми йдемо , гірко плачемо, картаємо себе сто раз, що була дорога наша, а ми пішли туди, де був цей дешевий шоколад.
Для чого говорити "я тебе люблю", а потім цілувати іншу, яку знайшов на лівому шляху ?
Для чого зустрічатись, сміятись досхочу, а потім знайти інше, і сказати " я з нею вже сьогодні сплю ?
Не було правди в цьому. Не буде вже ніде. Таке життя зрадливе. Таке воно ,
таке.
І шоколад не завжди солодкий. не такий, як на перший погляд. не такий, як на обгортці. .
не завжди ти можеш бути з тим, кого дійсно і палко.
не завжди все йде так, як б хотілось і не завжди ти можеш розказати правду.
не завжди ти можеш правильно вчиняти.
і завжди будуть ситуації, коли варто не сказати..
просто промочати, щоб не поранити, щоб не обпекти.
бо є шоколад не дуже , ає такий, що варт і три ціни..
ID:
482587
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 28.02.2014 20:55:51
© дата внесення змiн: 28.02.2014 21:02:22
автор: taniyaa
Вкажіть причину вашої скарги
|
