У верхах війна за булаву, у низах – за віжки.
І тим, і тим по барабану, що дурні і дороги –
Це вже і наші фішки.
Ну ніяк не можна покласти в асфальт зелені мани-мани.
Тільки на рахунки, в пазухи і в кармани.
А в Європі із бюджету не комуніздять,
Через те й по автобанах їздять.
І нам пора одного Мерліна найнять,
А не годувать бездарну рать.
З корінням викорчувать кляту породу,
А засунув руку до бюджету –
Рубай. І анафему усьому роду.
За 20 років не знайшли пророків,
Зникли, випарувались гени.
Уже не поможуть з ліхтарями й Діогени.
А у наших «мойсеїв»
В голові думки рояться:
Куди іти, кому продаться?
Може, лягти під старшого брата?
Так у нього кулак із булату.
Щось не так – уріже в хряпу,
Та ще й пустить по етапу.
Тоді на Захід?
Так там усе прозоро:
Податки і мита.
Усі побачать:
Король голий і вся його свита.
Там по голівці не погладять,
Коли даси маху.
Відразу у відставку
Або голову на плаху.
Так що ходить у Європу
Нам не годиться,
Дороги – це добре,
Погано те, що змусять поділиться.
Дійсно, важку шапку нам залишив Мономах.
Видно, будемо торувати
Свій особливий тернистий шлях.
А чи вистачить у народу терпіння?
Який там залишився градус кипіння?
Он у катрені написано,
Що слабкі озброяться.
Ну і Мішель загадав загадку.
Але в нас гривнів немає навіть на рогатку.
А главнюки правлять,
Як більшовики:
Живемо одним днем,
А там хоч в Едем,
Хоч варитися у чанах.
За долари можна і душу дияволу продать,
Як продали Синайський кодекс англічанам.
Вишкіл батьківський пройшли,
Угодовані партійним пайком.
Як щось дають,
То все прилюдно,
А як беруть – то лиш тайком.
З семи стовпів жодного не витесали,
Ні одного рейху не створили,
Тільки жирують,
А німці восьмого стовпа тешуть
І четвертий рейх будують.
Китай знову процвітає,
Бо повернулись мандарини.
А ми пасемо задніх,
Бо правлять «малини».
І як би вони не крутили свої вуса,
З них ніколи не буде
Ні Яна Жижки, ні Яна Гуса.
Отож, мої дорогі українці,
Якщо не будуть у керма шведи або німці,
Віднині і до скінчення віку
Нам блукати по пустині.
