Сипала снігами Зима-бешкетунка,
Свистала вітрами,зводячи рахунки.
Замела доріженки до кожної хати
І садки засніжила у скрипучу вату.
Сердито морозила річечки-струмочки,
Завії приносила,білила горбочки...
Розходилась зимонька,морозом війнула
І з холодним поглядом крилами махнула.
Закріпила кришталем грона калинові,
Закутала хустинами ялини казкові.
Вкрила синім інеєм красуні-вербички.
Для тендітних гілочок дала рукавички.
Вишила малюнками на вікнах фіранки,
Дивні візеруночки на дахах і ганках.
Цілу ніченку Зима шуміла-свистіла,
Натомилась і сама відпочити сіла.
А вранці-ранесенко Сонечко вітала
І сама собі на диво добрішою стала.́
І сама собі на диво добрішою стала.
