В твоїх очах я бачу зорі
І ти здалася вся мені
Без бою. Ти ж без зброї,
Але чомусь горю в огні.
Твої же щічки розцвіли,
Як маки в полі на весні.
Твої же брови чорноземні
Покриті вродою земною.
Тебе ж природа в світ явила
І ти цвітеш щодень весною.
Твої уста, то чистий мед,
Але ж бувають як калина.
У коси вкуталась, як в плед.
Душею чиста ти дитина.
Ти промінь Божий, подих неба.
І я лечу, хоча й не треба
Мені до тебе наближатись.
З землі же буду любуватись
Твоїм у небі віддзеркаллям.
Тебе ж порівнюю з Граалем.
Душа ж, проклята, все палає.
До тебе кожну днину рветься
І серце в небо вільне б’ється,
А розум пристрасть зупиняє.
У ньому страх - не кохання ллється.
