Неслухняний син в батьків,
Тут не треба зайвих слів,
Так і сяк йому товчуть,
Та не в тому певно суть.
Він хвилини не сидить,
Мов та куля десь летить,
Те зламав, те загубив,
Глечик з молоком розбив.
Кіт від нього виживає,
Гусак у вирій відлітає,
Півень хлів почав минати,
До сусідів іде спати.
А собака лячно виє,
Давно гавкати не сміє,
Тут на дворі іде дощ,
Мама варить смачний борщ.
Аж заходить чудо в хату,
– Вибач, – каже чемно, – тату,
Мама краплі миттю п’є,
Тато пасок дістає.
Щось подумав заховав,
Про дитинство вмить згадав,
Гени в землю не втоптати,
Якось будемо виживати.
http://antonina.in.ua/index.php/gumoreski/524-neslukhnyanij-sin.html