Шевченко!
Чому так багато людей навколо?
Чому вокзал зачиняють об одинадцятій?
Чому так порожньо в цьому чужому місті об одинадцятій?
А люди тут такі самі:
Так само благородні, так само приязні, так само чужі.
І навіть, Ти, Тарасе, стоїш тут,
Як і в багатьох містах великої і соборної, в самому центрі.
І байдуже спостерігаєш як щодня
Він помирає і піднімається з попелу. Дрогобич.
Як усе більше набирає обертів,
Як усе менше приєднується до культурного життя,
Як міцно хапається за своїх жителів,
Як не відпускає об одинадцятій у Львів, зачинивши вокзал.
І на всіх тобі байдуже, Тарасе,
Хоч би комети падали з космосу.
Як вічний маяк, ти стоятимеш і стоятимеш
І прийдуть потомки,
Та ніхто ніколи не згадає,
Як перелякане дівча шукало прихистку
І серед сотень будівель не могло знайти місця,
Де б заночувати
Після літературної зустрічі з Любкою та Бойченком,
На теренах соборної, в Дрогобичі.
Анастасія Собістянська