Я - птах зі зламаним крилом,
Пораненим в численних битвах
З самим собою; і молитву
Я часто запивав гірким вином.
В пітьмі наосліп я бродив,
А серце рвалося до неба.
Та було гидко від самого себе,
За те, що жив не так, не так любив.
Так часто я на Бога нарікав,
А ще частіше забував про Нього,
І раз-по-раз приводили дороги
Мене в кабак, а не у Божий храм.
Вже й не чекав від себе каяття:
Мені ж хотілось просто жити -
І ось вже грізний ангел мій хранитель
Привів за руку до воріт монастиря.
Так несміливо увійшов я в них,
Й вірвалось в душу Великодним дзвоном:
"Спочинь отут - тепер ти вдома!!!"
І вир шалений в серці враз затих.
Я - птах зі зламаним крилом:
Хоч рвусь до неба, але не злітаю.
Мій Боже, я Тебе благаю -
Візьми до Себе і зціли Своїм теплом.
