Наші очі - оболонка зліплена із кришталю
Із крапель з мармуру й дощу
Із ліній та ниток із павутини
Із цвітних ліхтариків та сірої рутини
Із голубого, синього та чорного пасма неба
Із крові й воєн, бо так вже сталось, так було треба
Із недуги, сліз та ран
В просторі, де правда все ж лишає місце на обман
Клубок із нас
Із вогню, що й досі не погас
Із наших диких, нестримних почуттів
Із сердець, а разом з тим - життів
Із того, про що складно збрехати
І того, що не готові ми віддати
І мрій, таких складних й дитячих
І дій, то мов сталь міцних, а то ледачих
Тому, мабуть, і кажуть, що очі – дзеркало душі
А їх колір – всі думки та емоції людські
Ми їм не брешемо, їх не підкупляємо
Ми їм всю правду у руки вручаємо
Немає кращого способу побачити людину
Ніж заглянути їй в вічі, вони зберігають правду єдину
Тому у світлі дня і під покровом ночі
Я хочу бачити, якого кольору у тебе очі…