Якщо б мені кортіло отак взяти
І про все одразу написати
Я би “моду” взяла собі за тему
І настрочила би про це цілу поему
Про те, як люди легко відпускають
Про те, як плоско і не глибоко кохають
Про манію на айподи і планшети
І як люди стають, мов трафарети
З одного іншого можна змалювати
Бо думки все ті ж, їх легко розпізнати
Як в собі не можуть розібратись
Бо бояться іншим відкриватись
Про масовість і про загальність
Про не відповідальну нову відповідальність
Про новий вид правди – брехню
Про бійців, що ніколи не були в бою
Я би писала довго і песимістично
Бо чомусь все виглядає так мені фактично
Мабуть, це просто ”мода” пішла на песимізм
А разом з тим на все більший кретинізм…