ТРИ ОСЕНИ
Мне летние просто невнятны улыбки,
И тайны в зиме не найду.
Но я наблюдала почти без ошибки
Три осени в каждом году.
И первая - праздничный беспорядок
Вчерашнему лету назло,
И листья летят, словно клочья тетрадок,
И запах дымка так ладанно-сладок,
Всё влажно, пестро и светло.
И первыми в танец вступают берёзы,
Накинув сквозной убор,
Стряхнув второпях мимолётные слёхы
На соседку через забор.
Но эта бывает - чуть начата повесть.
Секунда, минута - и вот:
Приходит вторая, бесстрастна, как совесть,
Мрачна, как воздушный налёт.
Все кажутся сразу бледнее и старше,
Разграблен летний уют,
И труб золотых отдалённые марши
В пахучем тумане плывут...
И в волнах холодных его фимиама
Сокрыта высокая твердь,
Но ветер рванул, распахнулось - и прямо
Всем стало понятно: кончается драма,
И это не третья осень, а смерть.
ТРИ ОСЕНІ
Для мене невиразні посмішки літні
І тайн не знайду у зимі.
Без помилки майже вгадала я скриті
Три осені в році однім.
І перша - навколо свято безладдя
Вчорашньому літу назло,
І листя летить, ніби зошитів шмаття,
Солодкий, мов ладан, димок багаття -
Волого-строкатим було.
Берізки у танок перші вступили,
Ажурний одяг-обман,
Непрошені сльози поспішно струсили
На сусідку через паркан.
Буває вона - не закінчена повість.
Секунда, хвилина - і все:
Приходить вже друга, безстрастна, як совість,
Та тільки похмуре лице.
Всі зразу здаються блідніші і старші,
Бо літа не повернуть.
І труб золотавих віддалені марші
В тумані пахучім пливуть.
І в хвилях холодних його фіміаму
Висока прихована твердь.
Та вітер рвонув, відчинилось - і прямо
Усім зрозуміло: кінчається драма,
І осінь та третя - схожа на смерть.
