Я іду далеко через поле,
Чвакає у валянках вода.
І не скаржусь, хмарна моя доле,
Ти ж для цього надто молода.
Це сьогодні ти в печалі взута,
Завтра, точно, скинеш вантажі.
У очах ще юних - каламута,
Світ, чомусь, здається, на межі.
Все не так, все дужче і сильніше:
В мріях ти знаходиш відчуття
Ти скуєш з металу, що чорніше
Кращу збрую, панцир майбуття.
Я іду далеко через поле,
І сміюсь, хоч дощ, січе вода
Ти ж зі мною смійся, моя доле,
Ти ж для цього щира й молода!
