Ти мов зірка з небес
Сколихнула свідомість,
Увірвалася вмить
До ядра мого серця.
І на мурах його
Написала ти повість,
Частоту його рухів
Збільшивши на сто герців.
Хто ти – друг мій найліпший,
Що промінням яскравим
Сад квітучих піонів
У душі моїй гріє?
Чи ти доля моя,
Що своїм кроком жвавим
По життю поруч мене
Тихо йде й про нас мріє.
Сонце, будь же зі мною,
Хоч вві сні, хоч секунду,
Ніжним доторком рук
Чи очей коливанням.
Кимось будь, залишися
Сподівань моїх ґрунтом.
Будь моїм відчайдушним,
Будь відвертим бажанням.