В собі зрощуй ясний сад,
Щоб цвітом він укутав душу.
Ховай його від підлих зрад.
Зрощуй вишні, яблуні і груші…
В собі виховуй стійку волю,
Щоб стержень твій незламним був.
І не кажи на злую долю,
Бо ти творець, чи вже забув?
Свій сад не засоряй камінням,
Не перекривай волі струмок.
Стели його ясним насінням.
Зірвеш тоді плід із гілок,
А буде він гіркий, солодкий –
Залежить від твоїх думок.
