Серед тиші діброви зростала маленька липа. Навколо неї росли високі дерева і поодинокі, з рідким листям, кущі. Липці здавалося все навколо красивим, чарівно-дивовижним і неповторним. Як інакше, коли навколо весна, а вона щойно прокинулася в теплих променях весняного сонечка.
Ще торік, липка виросла з насінини, яку випадково принесла сюди пташка. Маленьке деревце мріяло, зрости і побачити красу синього неба, далекі небокраї та політ птахів.
Вона грайливо лоскотала кущі бересклету та ліщини, що росли поряд та шуміла своїм ніжно-зеленим вбранням, або слухала маленьких пташок, які співали, сховавшись серед листя.
Час спливав. Згодом підлісок залишився внизу, а оточуючі дерева стали вже не такими високими. Липа виросла та стала струнким деревом. Її мрія збулася, вона побачила небо, привітне сонце, всю красу і тепло його світла.
Та коли набігали хмари, дув сильний вітер і починалася гроза, її хотілося повернутися в той час, коли вона була маленьким деревцем.
- Сховай мене будь-ласка! - просила вона крислатого клена, що ріс поряд.
- Ні, я не можу, - відповів той,- бо вже виріс настільки, що не можу бути вищим, щоб заховати тебе своїм гіллям.
- Сховай, будь-ласка! - зверталася вона до старого ясена.
Але той, здавалося, не чув прохання берізки. Він лиш згадував часи, коли тут ще була простора галявина із співочою осикою. Це було так давно, що крім нього, про це ніхто не пам’ятав. Він як завжди розповідав і розповідав, але ніхто йому не вірив.
- Хоч ти мені допоможи! - прохає розлогого дуба, який ріс так далеко, що здавалося неможливо почути благання липи.
- Добре я спробую. - почув і відразу погодився той.
Він був старий та скрипучий. Вже не пам’ятав скільки йому літ. Але за свій довгий вік, він завжди помагав лісовим мешканцям, якщо це було в його силах. Тому в лісі його поважали і завжди прислухалися до нього.
Але як не намагався,захистити липу - йому не вдавалося. Він ріс далеко від липки, тому розлогості йому не вистачало, щоб заховати її від негоди своїми гілками.
- Вітре! Послухай мене! - кликав він вітер. - Не дми сильно на липку, яка росте неподалік.
- Добре-е-е-е, - шумів той і полетів в далечінь. А повернувшись, завів легенький танок навкруги липки. Та дуже зраділа цьому привітному товариству і навіть повеселішала.
- Лети на хвилинку сюди! - звернувся дуб до хмаринки.
Та прилетіла і подивилася на нього:
- Що тобі старому потрібно?
- Хмарино, не ховай сонечко від липи, а лише поливай її теплим дощем.
- Добре, я спробую, - відповіла вона, і здійнялася високо в небо. Вже звідти, назбиравши теплої літньої води, окропила дрібним дощем липу, яка стала чистою і красивою, її кожен, навіть маленький, листочок виблискував на сонечку.
Дуб лише із блискавкою не знав як домовитися, так як із нею ніхто не розмовляв. Коли вона приходила, завжди гримала на весь ліс гучним громом, лякала всіх своїми спалахами, а інколи могла і поламати дерево поділивши його навпіл. Тому дерева її, чесно кажучи, боялися, і уникали з нею розмов. Але дуб все таки вирішив поговорити. Дочекавшись,коли вона в черговий раз прийшла, вигукнув:
- Блискавко,ти розумієш лісову мову? - запитав у неї.
Та ж у відповідь мовчала. Не довго, бо гримнула і спалахнула щосили. Але відповіді не було. Тоді дуб вирішив покликати на її власній мові, яку чув і вже вивчив за свій довгий вік. Ту розмову чули звідусіль. Але домовитися так і не вдалося. Відтоді, як тільки приходить гроза, дуб продовжує розмовляти з блискавкою, намагається порозумітися. Про що їх розмова, ніхто не знає. Інколи вона так сердиться, що може вдарити дуба. Тому під час грози, краще бути подалі від високих дерев, а особливо від старого дуба, тому що десь поряд з ним страшенна і безжальна блискавка, з якою він ще намагається домовитися.
А липа відтоді вже забула про своє прохання. Тому-що її завжди розважав тихий вітерець, а інколи заходила в гості та сама хмаринка і приносила гостинця - рясний дощ. Хоч дощі зрізка були із блискавкою, але коли поряд були справжні друзі, вона нічого більше не боялася.
ID:
459088
Рубрика: Проза
дата надходження: 07.11.2013 14:54:52
© дата внесення змiн: 07.11.2013 14:54:52
автор: Андрій Пульсар
Вкажіть причину вашої скарги
|
