сатирична відповідь на "червону творчість певної особи, яка називає себе Баба Поразка"
Я "люблю́" усе радянське -
ді́ток трупи в полі
і конаючих невинних
в ГУЛА́ГАХ поволі.
Мені "ми́лая" турбо́та
радянської влади,
особливо за спино́ю
загоро́д-отряди.
Я з "захо́пленням віта́ла"
ленінські укази -
ни́щити людей у рясі
і своєї раси.
За декре́т про мир і землю
"обома руками",
за колго́сп і, горб довічний -
пе́нсію у мами.
Мені "лю́бий" дріт колю́чий
довко́ла країни,
щоб часо́м не повтікали
ноу-хау з глини.
Я в "захо́пленні" з дорі́г
прямо в комунізми
по колдо́бинах і я́мах
кра́сної "вітчизни".
І батра́цькі трудодні
"згідна велича́ти",
що корми́ли комуністів
і же́рло гарма́ти.
"Сми́рно" я стоя́ла в черзі
до світлого ра́ю,
хліба, цукру, книг
і волі для рідного кра́ю.
Я по правді "вірю" "Правді"
(так же як "Мурзілці"),
що ми рускі і совецкі,
а не українці.
Я вождя́м радянським "вірю".
Ні, вони не тру́тні,
хоч їх мухи обсира́ли
і вожді наступні.
Мо́люсь ни́ні я надії
на гро́бі любові,
як не нас, то хоч би ді́ток,
відми́ти від кро́ві.
.....
Розлетівся "нерушимий"
до бі́совой ма́ми,
а ми да́льше смердимо́
тими гімняка́ми.
коли мені бабуськи хвалять союз, я перш за все питаю, де ïхні великі статки, що вони за тих часів нажили.
Андрій Чернівець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Крім їх молодості, нічого доброго не було. Іще би якось мирився, як би не цинізм і русифікація. Тих бабусьок треба безкоштовно відправляти у Північну Корею, де ще зберігся клаптик того союзу. Там вони знайдуть своє пристаріле щастя і піклування "комуністичної" влади.
( як каже мій швагер "Їду і плачу, їду і плачу" 
