Птахи перелітні
І сплинув час. І квіти не зростають,
А ми самотні, наче кораблі.
Коли тебе на півночі чекають –
Не можна південь радо обійти.
І сплинув день. І місячно у хмарах,
Дорога жовта – наче золота,
У цих таємних, нездоланних чарах,
Така природна, дивна чистота.
І сплинув тиждень. Наче день покою,
Але не спокою – бо то лише слова.
Мені відрадно поруч із тобою,
Я відчуваю – все іще жива.
І сплинув рік. І сплинули квартали,
Будинки, люди, потяг та шляхи…
Та ми з тобою – лиш віршами стали,
Та відлетіли – нібито птахи.